Показники урожайності сільськогосподарських культур. Програмування урожаю. Способи визначення врожаю та врожайності

Урожайність сільськогосподарських культур є основним чинником, що визначає обсяги виробництва продукції рослинництва. При аналізі врожайності необхідно вивчити динаміку її зростання по кожній культурі або групі культур за тривалий період часу та виявити резерви та можливості її подальшого зростання.

Рівень урожайності є результатом впливу трьох комплексних факторів – агротехнічного, природного та організаційного. З року в рік він вагається. Щоб виявити тенденцію його розвитку, при аналізі можна використовувати метод ковзної середньої. У цьому випадку 5-10-річні дані про врожайність тієї чи іншої культури (або групи культур) обробляються так: за перші 3-5 років обчислюють просту середню, потім дату зсувають на 1 рік і знову визначають середню і т.д. зазвичай показує тенденцію рівня врожайності до підвищення чи зниження.

Наприклад, в аналізованому господарстві протягом останніх 7 років спостерігалося таке зміна рівня врожайності зернових культур:

1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002

21,5 22,8 16,5 20,3 19,7 23,4 21,0

До 1998 року врожайність зернових зростала, а з 1998 року почала знижуватися. Проте, подібний висновок не зовсім вірний.

Візьмемо рівні врожайності перших трьох років і обчислимо просту середню, вона дорівнюватиме 20,3 ц = (21,5 +22,8 +16,5): 3. Потім дату зрушимо на одиницю і знову для трьох років (1997, 1998, 1999гг) обчислимо середню, яка дорівнюватиме 19,8 ц і т.д.

В результаті отримаємо новий динамічний ряд врожайності:

_____________________________________________________________

1996-1998 1997-1999 1998-2000 1999- 2001 2000 -2002

______________________________________________________________

20,3 19,8 18,8 21,1 21,4

______________________________________________________________

Отже, за період із 1996 по 2002 роки у цьому господарстві врожайність зернових культур мала тенденцію до підвищення, вона зросла на 1,1 ц (21,4 – 20,3).

Урожайність – це кількісний, комплексний показник, який залежить від багатьох факторів. Великий вплив на її рівень надають природно-кліматичні умови: 1) температура повітря, 2) рівень ґрунтових вод, 3) кількість опадів, 4) якість та склад ґрунту, 5) рельєф місцевості і т.д. Тому при вивченні динаміки врожайності треба враховувати агрометеорологічні особливості кожного року в період вегетації та збирання врожаю.

Великий вплив на врожайність мають усі агротехнічні заходи вирощування культур, а також якісне виконання всіх польових робіт у стислий термін та інші економічні чинники. У процесі аналізу необхідно вивчити виконання плану з усіх агротехнічних заходів, визначити ефективність кожного з них і після цього підрахувати вплив кожного заходу на рівень врожайності та валовий збір продукції. Для цього недовиконання або перевиконання плану з боєм кожного заходу множиться на плановий рівень його окупності, а зміна окупності – на фактичний обсяг відповідного заходу.

Так, для визначення окупності добрив можна використовувати три методи аналізу: експериментальний, розрахунковий, кореляційний

Найбільш точним методом є експериментальний. Сутність його полягає в організації польових дослідів. Порівнюючи врожайність дослідних ділянок, на яких вносилися добрива, та контрольних, де вони не вносилися, можна визначити збільшення врожаю за рахунок внесених добрив. Однак цей метод використовується лише у дослідно-експериментальних господарствах.

У більшості господарств визначення окупності добрив застосовується розрахунковий метод. Відповідно до цього методу розрахунок додатково отриманої продукції на 1 ц добрив здійснюється наступним способом: спочатку розраховують урожайність від природної родючості ґрунту, для чого якість землі в балах множиться на ціну балу, яка визначається районною агрохімлабораторією. Потім різницю між фактичною та розрахунковою врожайністю ділять на кількість внесених добрив на 1 га посівів даної культури і таким чином визначають збільшення врожаю на 1 ц добрив (NPK)

Ок = (Уф - Ур): Кф, де

Ок - окупність 1 ц добрив,

Уф і Ур - фактичний та розрахунковий рівень врожайності;

Кф - фактична кількість внесених добрив на 1 га посівів культури,

Розрахунок окупності добрив

______________________________________________________________

Показники Жито

______________________________________________________________

1. Якість ґрунту, бал 46

2.Ціна 1 бала, ц 0,36

3.Розрахунковий рівень урожайності (від природ. (46 × 0,36)

родючості ц\га 16,6

4. Фактична врожайність, ц\га 25

5. Приріст врожайності за рахунок внесення добрив, ц 8,4 (25-16,6)

6.Кількість внесених добрив на 1 га, ц 2

7.Фактична окупність 1 ц добрива, ц 4,2(25-16,6):2

8.Нормативна (планова)окупність 1 ц удобр.,ц 5,0

______________________________________________________________

Дані таблиці свідчать про недовиконання плану окупності добрив під час вирощування жита. Зниження окупності добрив може статися через їх незбалансованість, низьку якість, терміни і способи їх внесення. Тому в процесі аналізу всі ці причини необхідно проаналізувати.

Якщо є достатня кількість спостережень про врожайність культури та кількість внесених добрив під неї можна використовувати кореляційний аналіз визначення окупності добрив.

Зростання врожайності багато в чому залежить від норми висіву, якості і сорту насіння. Зниження норми висіву, використання некондиційного насіння знижує врожайність культур. Тому в процесі аналізу необхідно підрахувати, наскільки знизилася за рахунок цього врожайність. Наприклад, якщо за нормі 450 рослин на 1 кв. м фактично зійшло 300, то слід очікувати, що врожайність цієї культури буде нижчою за розрахункову на 20-30 %.

У процесі аналізу з'ясовують також, які сорти у господарстві вирощуються, наскільки своєчасно проводяться сортозміни та сортооновлення.

Урожайність сільськогосподарських культур істотно залежить від застосовуваних сівозмін, які повинні дотримуватися в кожному господарстві. У впровадженні сівозмін розрізняють два типи:

1 - запровадження, коли проект сівозміни перенесено натуру, тобто. відповідно до нього нарізані поля;

2 - освоєння, коли закінчено перехідний період, та сільськогосподарські культури розміщені по полях відповідно до прийнятої схеми та плану ротації сівозміни.

Великий вплив на середній рівень урожайності має структура посівних площ. Наприклад, якщо серед зернових культур найбільшу питому вагу проти базисного року мають високоврожайні культури, то середня врожайність стає вищою.

Щоб визначити вплив структури на середній рівень врожайності, можна користуватися індексним методом, застосовуючи таку формулу:

Устр.у = ∑ У1 × S1 ∑ У1 × Sо

_________ : ___________

де: У1 – урожайність звітного року, ц\га

S1 - площа звітного року, га

Sо – площа базисного року.

Великий вплив на врожайність надають терміни проведення сівби та збирання. Оптимальний термін сівби ранніх зернових культур не більше 4-5 днів, збирання 10-12 днів. Відхилення спричиняє зниження врожайності.

Урожайність сільськогосподарських культур, крім перелічених чинників залежить від низки інших агротехнічних заходів: якості та способів обробітку грунту, розміщення культур у полях сівозміни, способів та термінів догляду за посівами та ін.

Головний напрямок розвитку рослинництва – підвищення врожайності сільськогосподарських культур. Проектування врожайності - найбільш складна та відповідальна частина виробничої програми з рослинництва, оскільки поки що немає загальноприйнятих нормативів, що дозволяють з математичною точністю встановити ступінь впливу визначальних її факторів. У той самий час від правильного визначення рівня врожайності залежить реальність планів. У прямій залежності від урожайності знаходяться показники ефективності як рослинництва, так і тваринництва, оскільки вироблені в рослинництві корми мають велику питому вагу (до 50-60%) у собівартості продукції тваринництва.

При плануванні врожайності на сільськогосподарському підприємстві необхідно враховувати поставлені завдання, досягнутий рівень урожайності за останні три-п'ять років, темпи її приросту, дані наукових установ, сортів дільниць та передового досвіду, систему агротехнічних та організаційно-економічних заходів, що сприяють її підвищенню. Всі ці заходи чи фактори зростання повинні отримати кількісну оцінку для конкретних умов виробництва відповідно до наявних нормативів чи рекомендацій наукових установ, даних держсортоділянок та досвіду передових сільськогосподарських підприємств. Так, за даними ВНДІагрохімії, серед факторів, що впливають на рівень урожайності за певних умов виробництва, питома вага добрив у середньому становить 40-50 %, агротехнічних заходів – 20-30, селекції – 20 %.

При плануванні врожайності виняткове значення має обґрунтування планового рівня врожайності та системи заходів щодо підвищення врожайності у конкретних умовах виробництва.

Існує кілька методів обґрунтування планового рівня врожайності.

1. В якості основи планування врожайності сільськогосподарських культур беруть досягнутий рівень у середньому за останні три-п'ять років, який відображає усереднені умови виробництва (кількість опадів, якість ґрунтів, рівень агротехніки, строки проведення робіт, середні дози добрив, що вносяться, рівень насінництва, захисту рослин і т.д.). Потім розглядають проектовані заходи, що забезпечують збільшення врожаю: впровадження інтенсивних технологій або окремих їх елементів - збільшення доз та вдосконалення способів внесення добрив, зміна сортового та якісного складу насіння, вдосконалення агротехніки та виконання робіт в оптимальні агротехнічні терміни, вдосконалення організації та оплати праці, госпрозрахунку та оренди тощо; також враховується врожайність на сортовипробувальних ділянках у передових сільськогосподарських підприємствах. Основні фактори підвищення врожайності оцінюють кількісно, ​​пофакторну збільшення врожаю підсумовують із середньорічним рівнем врожайності, в результаті отримують плановий рівень урожайності за певною культурою.

При цьому вихід побічної продукції з 1 га за окремими культурами встановлюють за досвідом минулих років у певному співвідношенні до врожайності основної продукції.

2. Серед добре регульованих факторів, що впливають на рівень урожайності, - вміст у ґрунті поживних речовин у засвоюваній формі, тому широкого поширення набуло обґрунтування врожайності сільськогосподарських культур з винесення поживних речовин. Урожайність визначають розподілом суми кожного виду поживних речовин, які можуть бути використані культурою з ґрунту (з урахуванням природної родючості, післядії добрив під попередню культуру та добрив, що вносяться під цю культуру), на винесення поживних речовин з 1 т врожаю (з урахуванням побічної продукції).

Можливий інший порядок обґрунтування врожайності, у якому спочатку пропонують конкретний рівень врожайності, та був визначають необхідні ресурси його одержання.

3. З усього різноманіття умов зовнішнього середовища (вологозабезпеченість та раціональний розподіл вологи за періодами росту та розвитку рослин, тепловий, світловий, повітряний режими тощо), користуючись законом мінімуму, можна вибрати лімітуючий фактор, який у польових умовах масового виробництва не можна компенсувати, і по ньому визначити максимальний рівень врожайності, до забезпечення якого треба намагатися підійти за допомогою системи заходів, регульованих людською діяльністю. Так, наприклад, в умовах Центрально-Чорноземної зони при богарному землеробстві природний лімітуючий фактор - вологозабезпеченість. Поділ можливого загального запасу продуктивної вологи за період вегетації на коефіцієнт водоспоживання можна розрахувати вихід продукції в тоннах сухої речовини на 1 га. Потім абсолютно суху біомасу переводять у стандартну вологість шляхом поділу врожайності сухої речовини на її питому вагу в даному виді продукції. Однак необхідно пам'ятати, що за достатньої загальної вологозабезпеченості вона може бути нижчою за необхідну рослинам в окремі періоди їх росту та розвитку. Цим способом планують реальну верхню межу врожаю в середніх умовах довкілля, до досягнення якої необхідно прагнути шляхом удосконалення агротехніки, системи добрив тощо.

4. Планування врожайності із застосуванням економіко-математичних методів.

У загальному вигляді функціональна залежність урожайності від ряду факторів може бути виражена наступною регресійною функцією:

де У - врожайність, т/га; хi, xj,..., х„- Змінні фактори, що визначають рівень врожайності (бал землі, агротехніка, дози внесення добрив, сорти, попередники, забезпеченість трудовими ресурсами, рівень механізації та агрокліматичні фактори).

Для визначення рівня врожайності необхідно встановити та висловити кількісний взаємозв'язок між урожайністю та основними факторами, що на неї впливають.

Для планування врожайності застосовують інші методи (екстраполяції, експертних оцінок тощо. буд.). При цьому слід зазначити, що чим вищий рівень агротехніки, культури землеробства, організації виробництва, тим вища і стійкіша врожайність, менший вплив несприятливих впливів, вища точність планування врожайності.

5. Істотний недолік розглянутих вище методів – ігнорування впливу на врожайність міжрічних коливань погодних умов(опади, температурний режим, радіація та ін.). У багатьох випадках цей недолік вдається зняти, використовуючи матеріали прогнозів за технологією «ЗОНТ», що розробляються на рівні великих регіонів (областей) заздалегідь за один-два роки.

Щоб включити ці матеріали в обґрунтування рівня врожайності сільськогосподарських культур, необхідно переконатися, що коливання врожаїв (спади та підйоми) в даному підприємстві за тривалий період синхронні коливанням урожаїв у цілому по області не менше ніж у 90% випадків. Якщо це підтверджується, то в рівняння функціональної залежності врожайності від ряду факторів як один з факторів вводиться показник впливу на врожай очікуваних у плановому році погодних умов, який розраховується як середній багаторічний ланцюговий індекс врожайності окремо за роки ймовірного спаду або підйому врожайності.

Використання методу «ЗОНТ» дозволяє підприємствам знизити ризики помилкових рішень при оптимізації розміщення сільськогосподарських культур, перейти до системи гнучких сівозмін, здійснити маневр запасами та прогнозувати тактику торгових операцій.

Всебічному обґрунтуванню врожайності необхідно приділити особливу увагу, оскільки від її рівня залежатимуть результати роботи рослинництва та підприємства загалом.

Урожай та врожайність - найважливіші результативні показники рослинництва та сільськогосподарського виробництва загалом. Рівень врожайності відображає вплив економічних та прибуткових умов, у яких здійснюється сільськогосподарське виробництво, та якість організаційно-господарської діяльності кожного підприємства.

Завдання статистики врожаю та врожайності полягають у тому, щоб правильно визначити рівні врожаю та врожайності та їх зміни порівняно з минулими періодами та планом; розкрити, шляхом аналізу, причини змін у динаміці та фактори, що зумовили відмінності у рівнях врожайності між зонами, районами, групами господарств; оцінити ефективність різних факторів урожайності; з'ясувати невикористані резерви підвищення врожайності.

Під урожаєм сільськогосподарська статистика розуміє загальний обсяг продукції цього виду (даної культури), одержуваної з усієї площі посіву культури у господарстві, районі, області, країні. Під урожайністю мається на увазі середній розміртієї чи іншої продукції рослинництва з одиниці посівної площі цієї культури (зазвичай у центнерах з гектара).

Урожай характеризує загальний обсяги виробництва продукції даної культури, а врожайність - продуктивність цієї культури у конкретних умовах її обробітку.

Показники урожаю.

Відповідно до специфіки даного явища врожай характеризується рядом показників. До таких показників відносяться:

• · видовий урожай;
• · Урожай на корені перед початком своєчасного збирання;
• · Фактичний збір (так званий коморний урожай);
• · Чистий збір.

Фактичний збір враховують спочатку у спочатку оприбуткованій вазі, а потім у фактичній вазі зерна після доопрацювання, а також у перерахунку на стандартну вологість.

Видовий урожай (види на врожай) не є в повному розумінні статистичним показником урожаю. Це - безпосередній показник стану посівів. Урожаю як реальної категорії, як завершеного результату обробітку культури ще немає, пройдено лише певні стадії розвитку, і оцінці піддається не врожай, а стан посівів, приватний результат пройдених фаз розвитку, інакше незавершене виробництво. Однак, якщо припустити, що наступні фази не змінять результат, кожному даному рівню стану посівів відповідатиме певний розмір очікуваного врожаю.

Урожай на корені перед початком своєчасного збирання є реально існуючим фактом. Урожай вирощений, обробіток культури закінчено внаслідок того, що біологічний процес розвитку тут уже завершений, або тому, що продовження цього процесу не має подальшого господарського інтересу. Однак економічно виробництво ще не завершене, і щоб його завершити, тобто перетворити врожай на корені на елемент валової продукції, треба врожай убрати. Але в процесі збирання (включаючи операції з доопрацювання продукції, тобто доведення її до нормальних кондицій) можливі втрати. Урожай на корені іноді називають біологічним, механічно переносячи цей термін із практики дослідної справи. Однак такий термін невдалий. По-перше, тому, що і на цій стадії виробництва рівень урожаю досягнутий не в порядку самостійного природного розвитку культури, а шляхом поєднання можливостей культури з господарськими заходами. По-друге, тому, що біологічні можливості культури в господарських умовах, на відміну від досвідчених, не розкриваються повністю.

Оскільки врожай на корені визначають нерідко шляхом окомірної чи видової оцінки, його називають видовим урожаєм. Таке визначення неправильне, бо це не види на врожай, а реально вирощений, але ще не прибраний урожай; отже, необхідно вжити всіх заходів для того, щоб цей урожай повністю забрати.

Фактичний збір урожаю, або коморний урожай, є економічно завершеним результатом виробництва. За своїм розміром він менший за врожай на корені (Wнк) на величину втрат Р, а саме:

Фактичний збір урожаю під час збирання враховується у фізичній вазі без знижок на наступні відходи (по зерну при комбайновому збиранні у так званій бункерній вазі). Такий облік необхідний контролю над подальшим рухом продукції. Однак через значні коливання вологості та засміченості зерна, насіння соняшника та іншої продукції цей показник не цілком можна порівняти. Для порівняння більш правильно користуватися іншим показником - вагою зерна (насіння соняшника тощо) після доопрацювання (за вирахуванням невикористаних відходів та усушки). Оскільки відмінності вологості тут повністю не усуваються, при реалізації зерна використовують як додатковий коригуючий показник відсоток вологості. Можливий перерахунок ваги на стандартну вологість.

Чистий збір урожаю будь-якої культури є фактичний збір (після доопрацювання) за вирахуванням витраченого на цей урожай насіння.

Показники урожайності.

Відповідно до диференціації показників урожаю диференціюються і показники врожайності. Зазвичай розрізняють:

• · видову врожайність;
• · Урожайність на корені перед початком своєчасного збирання;
• · фактичний збір з гектара (у спочатку оприбуткованій вазі та після доопрацювання).

Фактичний середній збір із гектара визначають у розрахунку:

а) на весняну продуктивну площу.

б) на фактично прибрану площу (уф.п).

Між цими двома показниками є наступний зв'язок

Увп = уф.п. * ку,

де Ку - частка прибраної площі у весняній продуктивній площі.

Основним показником урожайності державна статистика вважає врожайність для весняну продуктивну площу, оскільки цей показник повніше відбиває результати господарську діяльність.

Для низки сільськогосподарських культур важливе значення має такий показник продуктивності, як чистий збір для 1 га весняної продуктивної площі. Чистий збір з 1 га дає можливість більш правильно економічно оцінити середню продуктивність озимих та ярих зернових культур, оскільки по озимих культурах нерідко має місце осінньо-зимова та рановесняна загибель, що тягне за собою втрату відповідної кількості насіння.

Врожайність –найважливіший показник, який відбиває рівень інтенсифікації сільськогосподарського виробництва. Від правильного планування та прогнозування рівня врожайності сільськогосподарських культур багато в чому залежить якість планового економічного рівня таких економічних категорій, як собівартість, продуктивність праці, рентабельність та інші економічні показники. Таким чином, урожайність культур у кожному господарстві грає одну з перших ролей, і виробник сільськогосподарської продукції має прагнути постійного підвищення врожайності всіх культур.

Показники урожаю.

Відповідно до специфіки даного явища врожай характеризується рядом показників. До таких показників відносяться:

· видовий урожай;

· Урожай на корені перед початком своєчасного збирання;

· Фактичний збір (так званий коморний урожай);

· Чистий збір.

Фактичний збірвраховують спочатку у спочатку оприбуткованій вазі, а потім у фактичному вазі зерна після доопрацювання, а також у перерахунку на стандартну вологість.

Фактичний збір урожаю, або коморний урожайє економічно завершений результат виробництва. За своїм розміром він менший за врожай на корені (Wнк) на величину втрат Р, а саме

Фактичний збір урожаю під час збирання враховується у фізичній вазі без знижок на наступні відходи (по зерну при комбайновому збиранні у так званій бункерній вазі). Такий облік необхідний контролю над подальшим рухом продукції. Однак через значні коливання вологості та засміченості зерна, насіння соняшника та іншої продукції цей показник не цілком можна порівняти. Для порівняння більш правильно користуватися іншим показником-вагою зерна (насіння соняшнику тощо) після доопрацювання (за вирахуванням невикористаних відходів та усушки). Так як відмінності вологості тут повністю не усуваються, при реалізації зерна використовують як додатковий коригуючий показник відсоток вологості. Можливий перерахунок ваги на стандартну вологість.

Чистий збір урожаюбудь-якої культури є фактичний збір (після доопрацювання) за вирахуванням витраченого цього врожаю насіння.

Показники урожайності.

Відповідно до диференціації показників урожаю диференціюються і показники врожайності. Зазвичай розрізняють:

· Прибрану площу (уф.п).

· видову врожайність;

· Урожайність на корені перед початком своєчасного збирання;

· фактичний збір з гектара (у спочатку оприбуткованій вазі та після доопрацювання).

Фактичний середній збір із гектара визначають у розрахунку:

· а) на весняну продуктивну площу

б) на фактично двома показниками є наступний зв'язок

Увп = уф.п. * Ку, де

Ку-частка прибраної площі у весняній продуктивній площі.

Основним показником урожайності державна статистика вважає врожайність для весняну продуктивну площу, оскільки цей показник повніше відбиває результати господарську діяльність. Для низки сільськогосподарських культур важливе значення має такий показник продуктивності, як чистий збір для 1 га весняної продуктивної площі. Чистий збір з 1 га дає можливість більш правильно економічно оцінити середню продуктивність озимих та ярих зернових культур, оскільки по озимих культурах нерідко має місце осінньо-зимова та рановесняна загибель, що тягне за собою втрату відповідної кількості насіння.

Урожайність сільськогосподарських культур є основним чинником, що визначає обсяги виробництва продукції рослинництва. При аналізі врожайності потрібно вивчити динаміку її зростання з кожної культурі чи групі культур, провести міжгосподарський порівняльний аналіз, встановити рівень виконання плану з врожайності кожної культури та розрахувати вплив чинників зміну її величини.

У процесі аналізу треба вивчити динаміку та виконання плану з усіх агротехнічних заходів, визначити ефективність кожного з них (додаток врожаю на 1 ц добрив, одиницю виконаних робіт) і після цього підрахувати вплив кожного заходу на рівень врожайності та валовий збір продукції. Методику розрахунку розглянемо з прикладу добрива полів.

Забезпеченість підприємства органічними та мінеральними добривамивизначається порівнянням фактичної кількості заготовлених та використаних добрив (статистична звітність про використання добрив) з плановою потребою (розрахунок потреби добрив щодо культур).

Наприкінці року розраховується фактична окупність добрив з кожної культури:

Ок = (У ф - У р) / К ф;

де Ок- Окупність 1 ц NPK;

Уф – фактична врожайність культури;

Ур – врожайність від природної родючості ґрунту без застосування добрив (по

даних агрономічного обліку);

Доф - фактична кількість внесених добрив на 1 га посівів культури, ц NРК.

Зниження окупності добривможе статися через їх незбалансованість, низьку якість, терміни і способи внесення в грунт.

Для визначення окупності добрив можна також використовувати кореляційний аналізза умови, що є достатня кількість спостережень про врожайність культури та кількість внесених добрив під неї. Методику розрахунку розглянемо, використовуючи дані табл.2.1.

Таблиця 2.1. Вихідні дані для розрахунку залежності врожайності ячменю ( Y) від кількості внесених добрив на 1 га посіву ( х)

Наведені дані щодо 10 дільниць показують, що зі збільшенням дози добрив урожайність зернових культур у середньому зростає. Якщо побудувати графік, то можна побачити, що зв'язок між цими показниками прямолінійний і його можна виразити рівнянням прямої лінії:

Y x = a + bх,

де Y- Урожайність, ц/га;

х– кількість внесених добрив на 1 га, ц NPK;

аі b– параметри рівняння, які потрібно знайти.

Щоб знайти значення коефіцієнтів aі b, необхідно вирішити таку систему рівнянь:

na + bSx = Sy;

aSx + bSx 2 = Sxy,

Значення å х, å у, å ху, å х 2 розраховуються виходячи з вихідних даних у табл.2.6. Підставимо отримані значення в систему рівнянь і розв'яжемо її способом виключень:

3 10а+ 30b = 255; -30а - 90b= -765;

30а + 99b =819; 30а + 99b= 819.

Звідси b = 6; а= 7,5. Після цього рівняння зв'язку матиме вигляд:

Y х = 7,5 + 6х.

Що таке ці параметри в даному рівнянні? Коефіцієнт а- це постійна величина врожайності, не пов'язана з кількістю внесених добрив (при х=0). Коефіцієнт bпоказує, що із збільшенням кількості добрив на 1 ц/га врожайність зернових культур збільшується на 6 ц/га.

Крім рівняння зв'язку, у кореляційному аналізі розраховується коефіцієнт кореляції,який характеризує тісноту зв'язку між досліджуваними показниками:

Його величина близька до 1. Це свідчить про дуже тісний, майже пропорційний зв'язок між урожайністю та добривом полів. Коефіцієнт детермінації ( d = r 2 = 0,92) показує, що зміна врожайності у цьому господарстві на 92 % залежить від рівня удобрення грунту. З цього випливає, що результати кореляційного аналізу можуть бути використані для підрахунку резервів зростання врожайності та визначення її рівня на перспективу. Знаючи, наприклад, що наступного року буде внесено на 4 ц NPKна 1 га посівів зернових культур, очікується, що їхня врожайність складе 31,5 ц/га ( Y х= 7,5+ 6'4) за умови, що співвідношення між рештою факторів не зміняться.

Можна також встановити , наскільки змінилася врожайність кожної культури за рахунок зміни кількості внесених добрив та рівня їхньої окупності. З цією метою зміну дози добрив по культурам потрібно помножити на базовий рівень їхньої окупності, а зміна рівня окупності – на фактичну дозу добрив звітного періоду.

Великий вплив на врожайність має сорт культури. Якщо збільшується частка більш врожайних сортів, то результаті середня врожайність культури зростає, і навпаки. Розрахувати вплив даного чинника зміну врожайності культури можна способом ланцюгової підстановки чи абсолютних різниць, як і структурою посівів (табл.2.12).

Якщо використовувати спосіб абсолютних різниць, то розрахунок здійснюється наступним способом: зміна частки кожного сорту в загальній посівній площі культури множиться на базисний рівень урожайності відповідного сорту та результати підсумовуються:

Урожайність сільськогосподарських культур, крім перелічених чинників, залежить від низки інших агротехнічних заходів : якості та способів обробітку землі, розміщення культур у полях сівозміни, способів і термінів догляду за посівами, застосування біологічних та хімічних засобів захисту посівів, вапнування, гіпсування грунту тощо. буд. При аналізі потрібно встановити, як виконано план з усіх агротехнічних заходів. У разі недовиконання плану щодо окремих заходів треба з'ясувати причини, а за можливості – і втрати продукції.

З цією метою треба порівняти врожайність на полях, де проводились і де не проводились (або в інший спосіб, в інші терміни, в іншому обсязі) відповідні заходи. Отримана різниця врожайності множиться на площу, де вона проводилася.